Лікарня для криланів

                                  Лікарня для криланів 

Щороку добровольці на півночі Австралії рятують від загибелі кілька сотень дитинчат очкових летючих лисиць (вид родини криланів, яка разом з кажанами утворює ряд рукокрилі): сповивають, поять молоком і вигодовують фруктами.
В середині 1980-х в тропічних лісах плато Атертон (штат Квінсленд) в Австралії була зафіксована масова загибель летючих лисиць Pteropus conspicillatus. Щороку біологи знаходили багато мертвих особин. Ситуація погіршувалась в період народження потомства, через що новонароджені лисенята залишались сиротами. Не в силах самостійно утриматись на гілці, вони повзали по землі поряд з трупом матері, поки не вмирали від голоду.

 У 1990 році Брюс і Енн Джонсон встановили, що причиною масової загибелі лисиць став кліщовий параліч. Лисиць заражають ним кліщі Ixodes holocyclus, період найбільшої активності яких припадає саме на момент народження лисенят. У тому ж 1990-му добровольці підібрали в лісі і виходили декілька рукокрилих сиріт. Так виник притулок для осиротілих криланів. Сьогодні тут щорічно виходжують до 400 малюків та близько 800 дорослих особин, заражених кліщем. Tolga Bat Hospital – некомерційна організація. Всі роботи тут ведуться на добровільних засадах. А основне джерело доходів – пожертвування туристів. З 2009 року притулок відкритий для відвідувачів і захисників тварин. Кошти йдуть на закупівлю харчування та необхідного обладнання.

 Основна їжа летючих лисиць – фрукти, тому інша назва цих рукокрилих – фруктові лисиці. Незважаючи на зовнішню схожість та спорідненість з хижими кажанами, лисиці являють небезпеку хіба що для фруктових садів. За що іноді розплачуються – у притулку є кілька особин, які отримали поранення від колючого дроту, яким місцеві фермери захищають свій урожай. У день мешканці притулку з'їдають до 80 кг бананів і яблук. Новонароджених лисенят – вага деяких при надходженні до Tolga Bat Hospital не перевищує 200 грамів – вигодовують молочною сумішшю через соску і перший час тримають сповитими: у малюків досить небезпечні кігті, якими вони можуть поранити один одного. В природі цей період лисенята проводять на тілі матері і лише через місяць і більше, коли їх кінцівки зміцніють, навчаються висіти на гілках головою вниз. Лисенятам регулярно проводять гігієнічні процедури, їх зважують і вимірюють, навчають самостійно їсти та пити.

 Повернення в природу проводиться поступово. У віці чотирьох місяців їх поміщають в просторий вольєр у лісі. Через три дні дверцята вольєра відкривають, так що в будь-який момент крилани можуть возз'єднатись із дикими побратимами. Але впродовж наступних п'яти місяців співробітники притулку продовжують приносити у вольєр корм для своїх колишніх вихованців, щоб полегшити їм процес «здичавіння». Працівники притулку знаходяться тут на добровільних засадах. Вони самі оплачують своє проживання та харчування. Але натомість отримують унікальну можливість доторкнутись до світу живої природи та взяти участь у рятуванні рідкісного виду тварин. Роль летючих лисиць в екосистемі Австралії дуже важлива. Переміщаючись з дерева на дерево, від квітки до квітки, вони забезпечують запилення і розмноження багатьох рослин. Було доведено, що за ніч одна особина переносить до 60 000 пилкових зерен. Скорочення чисельності летючих лисиць загрожує серйозними наслідками рослинному світу.